Головна → Батькам
Розділ для родиниБатькам
Освіта може зробити дитину розумною, але щасливою її робить тепле, розумно організоване спілкування з рідними. Тут — конкретні принципи, фрази та правила, які працюють щодня.
Безумовне прийняття дитини
Це той принцип, без якого всі інші спроби налагодити стосунки виявляються марними.
Так краще не говорити
- «Якщо ти будеш хорошим хлопчиком (дівчинкою), то я буду тебе любити».
- «Не чекай від мене хорошого, поки ти не перестанеш лінуватися, битися, грубити».
- «Якщо не почнеш добре вчитися, допомагати по дому, слухатися…»
А так — набагато краще
- «Як добре, що ти у нас народився».
- «Я рада тебе бачити».
- «Ти мені подобаєшся».
- «Я люблю, коли ти вдома».
- «Мені добре, коли ми разом…»
Правило чотирьох обіймів
Психологи рекомендують обіймати дитину кілька разів на день. Чотири обійми потрібні просто для виживання, а для доброго самопочуття — не менше восьми на день. І, до речі, не лише дитині, а й дорослому.
«А сердитися взагалі можна?»
Можна. Приховувати й тим більше накопичувати негативні почуття не варто — їх треба висловлювати, але особливим чином. Ось межі, які роблять прийняття безумовним:
- Можна висловлювати незадоволення окремими діями дитини, але не дитиною в цілому.
- Можна засуджувати дії дитини, але не її почуття — якими б небажаними чи «недозволеними» вони не здавалися.
- Незадоволення діями не має бути систематичним, інакше воно переросте в неприйняття дитини.
Домашнє завдання від психолога
Три вправи, які варто зробити протягом найближчих двох-трьох днів.
- Порахуйте звернення. Протягом дня (краще 2–3 днів) рахуйте, скільки разів ви звернулися до дитини емоційно позитивно — радісне вітання, схвалення, підтримка. І скільки разів негативно — докір, зауваження, критика.
- Рефлексія. Заплющте очі й уявіть, що зустрічаєте найкращого друга. Як ви показуєте, що раді йому? А тепер уявіть, що це ваша дитина повертається зі школи, і ви так само раді її бачити. Уявили? Тепер зробити це насправді буде значно легше.
- Обіймайте. Не менше чотирьох разів на день. Звичайне ранкове вітання й поцілунок на ніч не рахуються.
Як спілкуватися з дитиною
Маленькі щоденні дії, з яких складається довіра.
- Спілкування на рівних — на рівні очей.
- Попросіть дитину чогось вас навчити.
- Запитуйте в дітей поради.
- Цікавтеся планами дитини та враховуйте їх.
- Питайте дозволу щодо її речей і стукайте, заходячи в кімнату.
- Просіть допомоги — і після цього не критикуйте.
- Давайте посильні доручення, з передбачуваним успіхом.
- Хваліть загалом, а не лише за конкретний результат.
- Підтримуйте у важкій ситуації: наведіть приклад із власного життя, знайдіть три позитивні моменти.
- Не сюсюкайте — розмовляйте як з дорослим.
- Зустрічайте і проводжайте як найкращого друга.
- Якщо ви неправі — просіть вибачення.
- Дозволяйте дитині виражати свої почуття й діліться своїми.
- Дозволяйте робити помилки й стикатися з їхніми наслідками: негативний досвід — це теж досвід.
- Мінімум 15 хвилин стовідсоткової уваги щодня.
- Концентруйте увагу не на помилці, а на тому, як вийти зі складної ситуації.
- Тілесний контакт — мінімум 2–3 рази на день.
Як почути свою дитину: чого краще не робити
Ці звичні фрази закривають розмову ще до того, як вона почалася.
- Накази і команди, що заперечують почуття. Дитина плаче, розбила коліно, а дорослий каже: «Припини плакати!» — образа гарантована.
- Попередження, застереження, погрози. «Якщо ти ще раз впадеш у цю калюжу…»
- Моралі та проповіді. «Учитися — це твій обовʼязок». Такі моралі викликають нудьгу, а потім і агресію.
- Поради й готові рішення. «Я б на твоєму місці…» — це дратує.
- Докази, нотації, висновки. «У твоєму віці треба б знати…» — призводить до бажання боротися і мститися.
- Критика, догани, звинувачення. «Усе через тебе…» — формує уникання невдач і низьку самооцінку.
- Оцінна похвала. Краще не «ти молодець», а «мені подобається, як ти це зробив».
- Обзивання і висміювання — навіть жартівливі.
- Здогади та інтерпретації замість запитань.
- Випитування і розслідування.
- Співчуття на словах та переказ чуток.
- Віджартовування й відхід від розмови.
Гарні манери дитини — дзеркало сімейних стосунків. Моралями й проповідями цього не досягти, тільки власним прикладом.
Дитина формується під впливом того оточення, в якому зростає
Коротка карта того, що саме дитина вчиться робити щодня — просто дивлячись на дорослих.
Що вирощує складнощі
- В оточенні критики — навчається засуджувати.
- В оточенні ворожості — стає агресивною.
- У страху — буде всього боятися.
- В оточенні жалості — навчиться жаліти саму себе.
- В оточенні глузувань — стане сором'язливою і боязкою.
- В атмосфері заздрості — заздритиме.
Що вирощує опору
- В оточенні заохочення — навчиться бути впевненою в собі.
- В атмосфері терпимості — навчиться бути терплячою.
- В атмосфері любові — навчиться любити.
- В оточенні схвалення — навчиться подобатися самій собі.
- В атмосфері визнання — навчиться бути цілеспрямованою.
- В атмосфері великодушності — буде щедрою.
- В оточенні чесності та справедливості — навчиться бути правдивою і справедливою.
Якщо дитина проявляє агресію
Злість — нормальна емоція. Небезпечними бувають лише способи її виражати.
- Приймайте дитину такою, яка вона є.
- Висуваючи вимоги, враховуйте не свої бажання, а її реальні можливості.
- Розширюйте кругозір дитини.
- Залучайте до спільної діяльності, підкреслюючи її значущість у справі.
- Ігноруйте легкі прояви агресивності, не фіксуйте на них увагу оточення.
Якщо все ж карати — правила, які роблять покарання справедливим
- Покарання не має шкодити здоровʼю — ні фізичному, ні психічному.
- Є сумніви, чи варто карати, — не карайте. Ніякого покарання «про всяк випадок».
- За один раз — одне покарання, навіть якщо провин було декілька.
- Краще не покарати, ніж покарати із запізненням.
- Покарали — пробачили. Інцидент вичерпано, до старого не повертайтеся.
- Без приниження: покарання не має бути демонстрацією вашої переваги над дитиною.
- Не карайте, якщо дитина хвора, їсть, перед сном чи одразу після фізичної або душевної травми.
Якщо дитина відчуває страхи
Страх не зникає від того, що його висміяли.
- Приймайте дитину такою, яка вона є, даючи їй можливість змінитися.
- Розвивайте позитивні емоції, частіше даруйте свій час і увагу.
- З розумінням ставтеся до переживань і страхів — не висміюйте їх і не намагайтеся «рішучими методами» викорінити.
- Заздалегідь програвайте з дитиною ситуацію, яка викликає страх.
Якщо дитина схильна до брехні
Брехня майже завжди має причину: страх покарання, сором або бажання бути кращим в очах дорослого.
- Частіше хваліть дитину, заохочуйте за добрі вчинки.
- Якщо ви впевнені, що дитина говорить неправду, спробуйте викликати її на відвертість і зʼясувати причину.
- Знайшовши ймовірну причину, делікатно усуньте її так, щоб розвʼязати саму проблему.
- Не карайте, якщо дитина сама зізналася в неправді та дала оцінку власному вчинку.
Якщо в дитини емоційні труднощі
Дев'ять орієнтирів для дорослих, які поруч.
Емоції народжуються у взаємодії зі світом
Емоції виникають у процесі взаємодії з навколишнім світом. Завдання дорослого — навчити дитину адекватно реагувати на певні ситуації та явища зовнішнього середовища.
Немає «поганих» і «хороших» емоцій
У взаємодії з дитиною дорослий постійно звертається до доступних їй рівнів організації емоційної сфери. Поділ емоцій на дозволені й заборонені лише вчить дитину ховати частину себе.
Почуття не оцінюють
Не варто вимагати, щоб дитина не переживала того, що вона переживає. Як правило, бурхливі афективні реакції — це результат тривалого стримування емоцій.
Емоції треба вміти називати
Потрібно навчити дитину усвідомлювати свої почуття, виявляти їх у культурних формах і спонукати говорити про них.
Не вчіть пригнічувати
Не слід вчити дитину пригнічувати власні емоції. Завдання дорослих — навчити правильно їх спрямовувати й виявляти.
«Тепличні умови» не рятують
Не варто намагатися цілком ізолювати дитину від негативних переживань. У повсякденному житті це неможливо, а штучні «тепличні умови» лише тимчасово відкладають проблему.
Важлива не лише модальність, а й інтенсивність
Треба враховувати не просто те, позитивна емоція чи негативна, а й її силу. Надлишок одноманітних емоцій спричиняє негативні наслідки.
Профілактика — це діяльність і гумор
Для профілактики емоційного напруження варто залучати дитину до різних видів діяльності. Корисним для розслаблення є застосування гумору.
Негативні емоції — у творче русло
Мистецтво, поезія, література, музика чи танці допомагають перетворити напруження на щось своє. А ще: ефективність навчання володіти емоціями значною мірою залежить від самооцінки. Завищена чи занижена самооцінка суттєво погіршує самопочуття дитини, тому іноді роботу треба починати саме з ставлення до себе.